Троянські коні Кремля

Протягом багатьох десятиліть Кремль, як справжній павук, обплітав своїм павутинням навколишній світ. Генетична неспроможність кремлівської влади мати реальних друзів та щирих прихильників в інших країнах зумовила необхідність створення ілюзії великої кількості «прихильників» за рахунок коштів, шантажу, погроз та дешевих марних обіцянок. Окремі політики, громадські організації та цілі маріонеточні влади деяких країн «за долю малую» розповсюджували та лобіювали безумні ідеї кремлівських можновладців за межами РФ.

Однією із складових такого павутиння на території США є так звані громадські Організації Російських Співвітчизників, які очолює Координаційна Рада (КРОРС). Згідно статуту, КРОРС є неформальним, позаполітичним та некомерційним органом об’єднаннями громадян, яке має на меті підтримку організацій російських співвітчизників, збереження та популяризацію російської мови та культурно-історичної спадщини на території США.

Можливо, навіть, що с самого початку так і було. Але, з часом, КРОРС перетворилася на елемент кремлівської агітаційної машини для лобіювання імперських інтересів та намірів Кремля.

За даними доповіді Інституту сучасної Росії (ІСР, Інститут сучасної Росії – це некомерційна безпартійна суспільно-політична організація – аналітичний центр зі штаб-квартирою у Нью-Йорку. Він був заснований у лютому 2010 року провідними експертами в галузі російсько-американських відносин та прав людини), заходи подібних «організацій співвітчизників» фінансуються переважно російським урядом – через такі структури, як Росспівробітництво та «Російський світ». За даними сайту КРА (Конгрес Росіян Америки), конференція, присвячена 45-річчю КРОРС у Сан-Франциско у 2018 році готувалася «за підтримки Міністерства закордонних справ Росії та російського посольства в США».

Той же Конгрес Росіян Америки (КРА) спочатку створювався як американська організація, що складається з нащадків дисидентів та представників «білої еміграції» та власівцями, з виключно гуманітарними та культурними функціями. Та останнім часом Кремль або повністю перехопив контроль над такими незалежними на етапі створення організаціями росіян за кордоном, або «завів» туди своїх людей.

Аналітик Джеймстаунського фонду (Джеймстаунський фонд – американська неурядова дослідницька організація, заснована 1984 року. Створювалася для роботи з перебіжчиками, особливо з-поміж дипломатів та інтелектуалів, їх нормальної соціалізації в американське суспільство та благополучного існування) Ксенія Кирилова говорить: «Так чи інакше вони (подібні організації) справді виступають як інструменти м’якої сили Кремля. Більше того, дуже важко розмежувати, де закінчуються якісь безневинні акції, націлені на популяризацію мови та культури, і де починається політичне лобіювання, тобто просування сьогоднішнього політичного порядку денного Кремля». «Дуже хороший приклад – це лист Конгресу російських американців з проханням про відміну антиросійських санкцій, направлений у 2017 році Дональду Трампу. У результаті всі заслуги цієї організації використовуються лише для того, щоб наприкінці листа звести до того, що головне, я цитую, – говорить Кирилова, – «зупинити нову холодну війну (яку, на думку Кремля, провокує Захід), зняти санкції, відновити діалог з Росією».

«Тобто це просування політичного порядку денного Кремля та МЗС у чистому вигляді. Більш того, цей же Конгрес російських американців у тому ж 2018 році проводив конференцію начебто культурної спрямованості, проте, крім абсолютно безневинних доповідей, там виступали доповідачі з критикою сучасної американської політики з просуванням усіх конспірологічних теорій змови проти Росії», – продовжила експерт.

У доповіді Інституту сучасної Росії, присвяченій використанню організацій російських співвітчизників за кордоном як «м’якої сили» або «троянських коней» зовнішньої політики Росії, КРА і КРОРС названі як організації, що просувають наративи зовнішньої політики Кремля, беручи участь у суспільному дискурсі в США.

Серед зазначених експертами наративів – виправдання великодержавних амбіцій Росії на прикладі підтримки анексії Криму, невдоволення русофобією в США, що нібито має місце, а також скарги на «лицемірство і подвійні стандарти політики США стосовно Росії».

На думку експертів ІСР, Конгрес російських американців сам себе визначив організацією, що представляє інтереси всіх російських американців. «Це призводить до помилкової думки, що цю позицію поділяє російська діаспора, а не дуже вузька група співвітчизників, – випливає з доповіді. – Іншими словами, ця група намагається проектувати прокремлівські ідеї на всю російськомовну спільноту в США, що може перешкодити нормальним відносинам діаспори з урядом США та сприятиме горезвісній русофобії в США».

Насправді, опозиційно налаштовані представники російськомовної громади США мають іншу думку. Діяльність КРОРС критикують за відстоювання інтересів Кремля, які не мають, за словами опозиціонерів, нічого спільного з інтересами більшості вихідців із Росії, які живуть у США.

Деструктивний вплив на американське суспільство таких організацій, як КРОРС та КРА, не залишився без відповідної уваги збоку американського правосуддя. На тлі чергового загострення відносин між Росією та США виріс інтерес до діяльності російськомовної діаспори Америки. У той час, як представники опозиційної Кремлю діаспори нарощують активність, щомісяця мітингуючи біля посольства РФ і Конгресу США, прокремлівські групи, пов’язані з Координаційною радою організацій російських співвітчизників (КРОРС) – переходять до онлайн-формату. У деяких російськомовних інтернет-ЗМІ США з’явилася інформація, що зниження активності прокремлівських організацій може бути пов’язане з тим, що декілька представників КРОРС, зокрема відомі активісти Сергій Гладиш та Ігор Кочан, залишили Америку через підвищену увагу з боку американських спецслужб.

Після анексії Криму російська влада запустила процес «одержавлення» КРОРСів різних країн з метою використання організацій співвітчизників у своїх інтересах. Прикладом тому є факт, що представників КРОРСів у всьому світі попросили підписати листа на підтримку анексії Криму.

Використання таких, суто гуманітарних за своїми початковими цілями, громадських об’єднань з метою впливу на свідомість населення інших країн є ще однією ознакою того, що Кремль знаходиться у стані гібридної війни з переважною більшістю світових держав, намагаючись обплутати своїм павутинням увесь цивілізований світ. 

Автор: Юрій Федоренко.

Частина російської методички: Блінкен прокоментував підготовку «держперевороту» в Україні

США відстежують ситуацію навколо України після того, як президент Володимир Зеленський заявив про підготовку державного перевороту в країні. Зусилля з дестабілізації України відповідають тим, що наказано робити російськими методичками.

Про це заявив державний секретар США Ентоні Блінкен під час брифінгу 30 листопада в Державному департаменті.

«Ми багато разів бачили російську методичку. І частиною цієї методички є спроба створити так звану провокацію як виправдання того, що Росія планувала зробити весь час. Я не знаю, чи вписується ця ситуація в методичку, але ми дуже стурбовані рухами, які ми бачили вздовж кордону України… Ми знаємо, що Росія часто поєднує свої зусилля зі спробами внутрішньої дестабілізації країни. Це частина методички» – пояснив він свою позицію.

Як повідомлялося, президент України Володимир Зеленський на пресконференції в п’ятницю повідомив, що, за агентурними даними, в Україні міг готуватися державний переворот 1-2 грудня із залученням бізнесмена Ріната Ахметова.

29 листопада стало відомо, що Головне слідче управління СБУ здійснює досудове розслідування у кримінальному провадженні щодо здійснення дій, спрямованих на захоплення державної влади.

В Україні, за даними Служби безпеки України (СБУ), на розхитування і дестабілізацію ситуації в країні працюють близько семи тисяч співробітників російських спецслужб, які діють за всіма можливими напрямками.

Пригожинське відлуння туарегів

24 травня 2021 р малійські військові заарештували чергового тимчасового президента країни Ба Ндао, прем’єра Моктара Уана і міністра оборони генерала Сулеймана Дукуре. Причиною стала відмова президента і прем’єра включити до складу перехідного уряду полковників Модібо Коне і Садіо Камару, активних учасників торішнього військового перевороту.

Нестабільність, що захлиснула цю західноафриканську країну, почалася в січні 2012 року, коли на півночі країни, населеному кочовими племенами, підняли повстання туареги. Справа в тому, що після падіння в Лівії режиму Муаммара Каддафі в 2011-му багато туарегів з Малі, що служили в армії поваленого диктатора, повернулися на батьківщину. Повернулися зі зброєю в руках і реальним бойовим досвідом. Посилені «новими бійцями» племена малійских туарегів легко звільнили від влади центрального республіканського уряду величезні північні території і проголосили там державу Азавад.

Сепаратизм туарегів спровокував політичну нестабільність і низку державних переворотів і на півдні республіки, в столиці, в місті Бамако. Слабка і корумпована урядова армія не могла дати відсіч сепаратистам, але зате у неї вистачало потужності раз за разом скидати власний уряд і формувати нові військові хунти.

Крім цього, на півночі Малі з’явилася нова загроза – ісламісти і прихильники фундаменталізму. Активізувалася терористична «Аль-Каїда в країнах ісламського Магріба», серед туарегів виникло радикальне угрупування «Ансар ад-Дін». На території самопроголошеного Азавада почалася боротьба між ісламістами і націоналістами-сепаратистами.

Франція намагалася військовим шляхом стабілізувати свою колишню колонію. У 2013 році з ініціативи Парижа в країну були введені французькі війська. Французька армія завдала ісламістам ряд поразок в ході операцій «Сервал» і «Бархан». Але ісламістські групи перейшли до партизанської війни, в якій французи та інші європейські миротворчі контингенти «загрузли».

Міжнародний миротворчий контингент перебуває в Малі вісім років – з тих пір, як в 2013 році була затверджена багатопрофільна комплексна місія ООН по стабілізації в Малі (МІНУСМА). За даними на лютий 2021 року за ці роки там загинули 235 миротворців, понад 380 військовослужбовців і цивільних співробітників ООН отримали поранення.

Після чергового військового перевороту в Малі у Парижа увірвався терпець, і французи почали згортати співпрацю з правлячою хунтою, що прийшла на зміну попередній. У липні цього року президент Франції Еммануель Макрон анонсував закриття до кінця року частини військових баз в містах Кідаль, Тесалії і Томбукту.

Тимчасовий прем’єр-міністр Малі Шогель Маїга звинуватив Францію в «відмову» від країни після того, як Париж вирішив скоротити свої війська майже наполовину. Виступаючи на генеральній асамблеї ООН в Нью-Йорку, Майга розкритикував цю «односторонню заяву», додавши, що воно «змушує нас шукати шляхи і засоби для кращого забезпечення нашої безпеки автономно або з іншими партнерами».

Схоже, що Росія давно готувалася стати таким «іншим партнером» та «зайти» на звільнене міжнародними миротворцями місце. Зайняти місце французів в цій африканській країні поспішили російські найманці з “ПВК Вагнера”. Ще кілька місяців тому в Малі почали проходити «мирні демонстрації» проросійськи налаштованих мешканців країни з закликами призвати на «допомогу нещасному Малі таких потужних та миролюбних росіян». 22 вересня, коли Малі відзначає день незалежності, в столиці країни Бамако була організована демонстрація, учасники якої вимагали якнайшвидшого виведення французьких військ – і введення російських. І Росія, безперечно, дала себе «вмовити».

«Оскільки скорочується зовнішня підтримка з боку тих, хто зобов’язався допомагати викорінювати там тероризм, то вони звернулися до російської приватної військової компанії», – заявив Лавров на прес-конференції в штаб-квартирі ООН, маючи на увазі план Франції скоротити свою військову присутність в Малі. Міністр додав, що Росія також вносить свій внесок в підвищення обороноздатності Малі на державному рівні, поставляючи туди військово-технічну продукцію.

Така офіційна заява високопосадовця Кремля, що практично «поставила крапку» в питанні, чи є в Росії, у порушення норм власних законів, приватні військові компанії, викликала негативну реакцію збоку країн, присутніх з миротворчою функцією у Малі.

Міністр оборони Франції Флоренс Парлі, яка у середині вересня знаходилася в Малі, зажадала від перехідного уряду, в якому домінують військові, відмовитися від залучення російської ПВК «Вагнер». «Ми не зможемо жити з найманцями», – попередила вона напередодні полковника Садіо Камара, міністра оборони Малі. «Моя мета – домогтися успіху в проясненні позиції малійскій владі і повторити свої міркування, що звернення до ПВК «Вагнер» несумісне з перебуванням в Малі французьких військ, які боролися з джихадистами в Сахеле протягом восьми років».

Однак малійскій уряд вустами прем’єр-міністра Чогеля Кокалла Майга відповів заявою, що не дозволить «жодній державі робити вибір замість нього і тим більше вирішувати, яких партнерів воно може залучати чи ні».

Німеччина та Естонія теж заявляють про готовність вивести своїх миротворців з Малі, якщо влада цієї африканської країни запросять до себе “ПВК Вагнера”. Але найманці з Росії вже в Малі. В арабському сегменті «Твіттер» з’явилися повідомлення, згідно з якими вже в серпні цього року з Сирії в Малі були перекинуті найманці «ПВК Вагнера».

Тим часом в краснодарському Молькіно повним ходом йде набір в ПВК для «відрядження» у Малі. Відповідні оголошення стали з’являтися в пов’язаних з ПВК пабліках в соцмережі “ВКонтакте”. Починаючи з кінця серпня про ситуацію в Малі почали писати ЗМІ, які пов’язують з відомим петербурзьким бізнесменом Євгеном Пригожиним, засновником та власником ПВК «Вагнера».

Ідею втручання Росії в малійську кризу розвиває і телеканал “Царгород”, який належить бізнесменові Костянтину Малофєєву.

«У Малі на мітингах можна побачити навіть прапори Росії. Народ вимагає, щоб нове керівництво скоріше звернулося до нашої країни», – говорив 23 вересня в ефірі каналу політолог Олександр Дугін. «У багатополярному світі у Росії з’являється шанс прийти в Африку з абсолютно новою місією. Росія не має колоніальної історії в Африці і традиційні зв’язки з африканськими країнами і антиколоніальні рухами у Москви мають довгу і в цілому позитивну історію. Саме час Росії прийти в Малі з повагою до її давньої історії, культурі, ідентичності. Без найменшого натяку на зверхність або жадібні наміри».

Малі – не єдина нова африканська країна, де найближчим часом можуть з’явитися найманці з Росії. Після Лівії, Судану і ЦАР, де вони «засвітилися» вже давно. На початку вересня, політологи, що працюють з Пригожиним, повинні були підготувати кілька аналітичних записок з аналізом ситуації в сусідній з Малі Гвінеї. У цій африканській країні 5 вересня також трапився військовий переворот. Президент Альфа Конде був узятий під варту, до влади прийшов полковник Мамаду Думбуя. Кремль у будь який спосіб намагатиметься розширити присутність своїх військовиків у Африці. Тому слід очікувати на військових картах кремлівської ПВК появи ще однієї африканської країни.

Яку найманці Путіна будуть «захищати» без «найменшого натяку на зверхність або жадібні наміри»…

Автор: Юрій Федоренко.

Імперська маячня Кремля

Протистояння НАТО та Росії виходить на новий рівень. Політика Кремля, яка більше нагадує імперську маячню та повністю відірвана від світових реалій сьогодення, перетворила Росію на країну-ізгоя. Але Кремль не зупиняється. Владі сучасної Росії вже давно начхати на будь які загальносвітові моральні цінності. Кремлівський «Колос на глиняних ногах», завдяки інерції своєї минулої «імперської величі», несе справжню загрозу світовому суспільству.

18 жовтня Москва оголосила про розрив відносин РФ з НАТО. Це сталося після висилки російських шпигунів, які «працювали» під виглядом дипломатів у постпредстві РФ при НАТО. 6 жовтня в альянсі вирішили відкликати акредитацію у восьми співробітників представництва Росії при організації. Таким чином, кількість акредитацій, доступних російським дипломатам при НАТО, тепер становить 10. Генсек альянсу Йенс Столтенберг заявив, що рішення про позбавлення акредитації не пов’язане з конкретними подіями. За його словами, в НАТО вже протягом деякого часу бачили посилення діяльності, яка загрожувала інтересам країн – членів НАТО. Росія відреагувала ще більшим загостренням відношень з блоком і повністю припинила з ним будь які відносини.

Адекватна відповідь збоку країн НАТО не примусила себе довго чекати. Міністри оборони країн – учасників 21 жовтня в Брюсселі мають намір узгодити новий генеральний план захисту від будь-якої потенційної агресії збоку Росії враховуючи можливу багатовекторність можливих загроз. Основну мета альянсу проста і прозора – стримувати Москву, незважаючи на зростаючу увагу до Китаю. Нова стратегія спрямована на підготовку до будь-якої одночасної атаки в регіонах Балтійського та Чорного морів, яка може включати ядерну зброю, злом комп’ютерних мереж і навіть напад з космосу. Міністр оборони Великобританії Бен Уоллес заявив журналістам, що НАТО «… визнає загрозу 21 століття і то, як з нею боротися».

«Це спосіб стримування», – сказала про новий план захисту від російської загрози міністр оборони Німеччини Аннегрет Крамп-Карренбауер. «І це адаптується до нинішнього поведінки Росії – і ми спостерігаємо порушення, зокрема, повітряного простору над країнами Балтії, а також почастішання вторгнень в Чорне море», – сказала вона німецькому радіо Deutschlandfunk.

Генерал у відставці Бен Ходжес, який командував військами США в Європі з 2014 по 2017 рік, висловив надію, що «цей план буде сприяти більшій узгодженості в стратегії колективної оборони НАТО, що означає збільшення ресурсів для регіону Чорного моря». «Для мене це найбільш ймовірна гаряча точка, ніж Прибалтика», – сказав Ходжес журналістам інформаційного агентства Рейтер, зазначивши, що потужні союзники, такі як Великобританія та Франція, не мають поки що «сильної присутності у Чорному морі, а Туреччина більше зосереджена на конфлікті в Сирії».

Джеймі Ши, колишній високопоставлений чиновник НАТО, який нині працює в аналітичному центрі «Друзі Європи» в Брюсселі, сказав, що план може також допомогти зміцнити увагу до Росії в той час, коли основні союзники прагнуть посилити свою присутність в Індо-Тихоокеанському регіоні і протистояти зростаючій військовій потужності Китаю. «До сих пір передбачалося, що Росія – це незручність, але не безпосередня загроза. Але російська влада робить деякі тривожні речі. Вони тренуються з робототехнікою, і гіперзвукові крилаті ракети дійсно можуть бути дуже руйнівними», – сказав Ши.

Офіційні особи країн – членів НАТО заявляють, що, незважаючи на загострення ситуації, такі атаки збоку РФ не є неминучими. Офіційні особи підкреслюють, що не вірять в реальність нападу з боку Росії. Але нова «Концепція стримування і оборони в євроатлантичному регіоні» вкрай необхідна, оскільки Росія продовжує розробку нових сучасних систем озброєнь і розміщує війська і техніку ближче все ближче до кордонів союзників.

Безумовно, Кремль заперечує будь-які агресивні військові наміри зі своєї сторони і заявляє, що саме НАТО ризикує дестабілізувати Європу такими приготуваннями. Та ціна таких заяв Кремля вже давно всім зрозуміла і не може бути гарантією захисту від агресивних намірів Путіна та Ко.

Автор: Юрій Федоренко.

Ціна монаршої довіри

Акції компанії “Русал”, яка є одним з основних активів бізнесмена Олега Дерипаски, впали майже на 7% на торгах Московської біржі. Це сталося на тлі повідомлень іноземних ЗМІ про обшуки, які проводить ФБР у приватних будинках Дерипаски, що розташовані в районі Embassy Row у Вашингтоні та районі Грінвіч-Віллідж на Манхеттені у місті Нью-Йорк.

Прес-секретар Дерипаски Лариса Бєляєва повідомила в текстовому повідомленні, що ФБР «проводить обшук в двох будинках, розташованих у Вашингтоні та Нью-Йорку, що належать родичам пана Дерипаски. Обшуки проводяться на підставі двох постанов суду, пов’язаних з санкціями США. Будинки не належать пану Дерипасці».

Питання до Дерипаски збоку американської влади виникли ще в далекому 2006 році, коли йому заблокували американську візу, видану в 2005 році, через підозри у зв’язках з організованою злочинністю. Тоді усі звинувачення у зв’язках з кримінальним світом Дерипаска відкинув.

У вересні 2017 року ЗМІ з’явилася інформація про те, що в 2016 році Пол Манафорт, глава передвиборчого штабу Дональда Трампа, за два тижні до обрання Трампа, пропонував Дерипасці по електронній пошті особисті консультації про хід виборів в США. Дане повідомлення одне з тисяч документів, вивчених в ході розслідування зв’язків соратників Трампа з Росією і можливого втручання Росії в президентські вибори в США 2016 року.

53-річний Дерипаска був в числі семи російських олігархів, щодо яких персонально та на їхні компанії в 2018 році були введені санкції Міністерством фінансів США. У відомстві заявили, що діяли у відповідь на «зловмисні дії Росії в усьому світі», включаючи широкомасштабну кампанію втручання у вибори в США в 2016 році і кібератаки. Представники Міністерства Фінансів США зазначили тісні зв’язки Дерипаски з Кремлем, заявивши, що він діяв «від імені . . . високопоставленого чиновника російського уряду», тобто Путіна, і в різних випадках стверджував, що діє від імені уряду РФ.

Цьогорічна спроба Дерипаски звільнитися від санкцій США, введених в 2018 році, зазнала невдачі в федеральному суді. Він оскаржив своє включення в звіт Міністерства фінансів про російських олігархів, заявивши, що звинувачення засновані на чутках і інсинуації і що санкції завдали йому фінансових збитків, відповідно до його позовом, поданим до окружного суду США у Вашингтоні.

У червні окружний суддя США Аміт Мехта відхилив позов, виявивши, що у міністерства фінансів є достатні підстави для свого рішення і що у бізнесмена немає правоздатності або доказів, що підтверджують деякі з його вимог.

Уряд США в 2019 році зняв санкцій з деяких компаній, пов’язаних з Дерипаскою, після того, як він зменшив свої частки володіння, але Сполучені Штати зберегли санкції відносно самого бізнесмена. Як повідомляє Financial Times, в січні 2020 року в листі юристам Дерипаски Міністерство фінансів США обґрунтувало санкції, пославшись на повідомлення про те, що Дерипаска допомагав Путіну відмивати гроші.

Департамент по Управлінню контролю за іноземними активами пише, що в 2016 році Дерипаска «визначений в якості однієї з осіб, що мають активи і відмивають кошти від імені президента Росії Володимира Путіна». Як повідомляється, бізнесмен скасував лістинг на IPO компанії «Газ», щоб приховати відмивання грошей Путіним.

Яку роль зіграв в президентських перегонах в США в 2016 році Дерипаска, залишається одним з головних питань розслідування спецпрокурора Роберта Мюллера III про втручання Росії у вибори у США. Але питання правосуддя США до Дерипаски не обмежуються тільки 2016 роком.

Міністерство фінансів США заявило, що: «Дерипаска знаходиться під слідством у справі про відмивання грошей і звинувачується в загрозі життю конкурентів, незаконному прослуховуванні телефонних розмов з державним чиновником і участі в здирництві та рекеті».

Наслідки обшуків передбачити поки дуже складно. Вони можуть стосуватися і лобістів Дерипаски в США, і питань власності і управління алюмінієвими заводами в Росії, і навіть самої верхівки російської влади. Як би там не було, щоб уникнути ситуації, при якій офіційна влада США могли б видати ордер на затримання російського олігарха Олега Дерипаски в Австрії, бізнес-джет Gulfstream G550 (бортовий номер EI-EGO), який йому належить, імовірно з бізнесменом на борту вилетів з Відня і вже приземлився в московському аеропорту Внуково.

Цікаво те, що на своєму шляху бізнес-джет обійшов територію Білорусії, віддавши перевагу для прольоту повітряному простору над Литвою і Латвією. 

Автор: Юрій Федоренко.

Не минуло й року: в Болгарії затримали російського шпигуна

Російська шпигунська мережа знову дала про себе знати. Як не дивно, це знову сталося в Болгарії. Цього разу був затриманий чоловік, працівник збройового складу з російським громадянством.

Тільки починаючи з 2019 року, Софія вислала дев’ять російських дипломатів, а також заарештувала щонайменше шістьох громадян Болгарії за звинуваченням у співпраці з російськими спецслужбами. Інтерес Кремля до Болгарії високий. Ця країна є членом ЄС і як і раніше має великий відсоток населення, що лояльно ставиться до Росії. Болгарія стала ідеальним місцем, щоб впроваджувати своїх шпигунів для диверсій і подальшої дестабілізації Європи.

Тому з незавидною регулярністю відбуваються викриття таємних агентів Кремля, які шпигують за Міністерством оборони, здійснюють промислове шпигунство, диверсії на військових складах або втираються в довіру до політиків, щоб діставати інформацію, що належить до НАТО і ЄС.

Цього разу справа належить до промислового шпигунства. Росіянин у віці 60 років, працював на збройовому заводі «Арсенал». Він здійснював крадіжки матеріалів, документів і готової продукції. Оскільки справа належить до державної таємниці, ім’я заарештованого не назвали. Проте правоохоронці Болгарії оголосили, що він, швидше за все, був завербований російською спецслужбою ГРУ.

Підозра щодо громадянина РФ виникла після того, як він не повернувся з неоплачуваної відпустки. У той самий час на складі виявили зникнення виробів і відповідної сертифікації до них. 5 жовтня його і ще двох підозрюваних громадян Литви затримали на кордоні з Грецією, при спробі покинути країну. Як довго затриманий росіянин працював в «Арсеналі», не повідомлялося, проте відомо, що він займав високу посаду.

Варто також відзначити, що в 2020 році на заводі стався вибух. Передбачається, що його винуватцями були ті ж громадяни РФ, які організували теракт в чеському селі Врбетіце. Не виключено, що російський шпигун, недавно затриманий, міг бути співучасником події. Ця версія також повинна бути перевірена.

Росія не припиняє витрачати свої ресурси і жертвувати кадрами для деструктивної роботи в Європі, замість того, щоб налагодити взаємовигідні відносини. Виявлення чергового шпигунського осередку говорить про непрофесіоналізм сучасних агентів, в порівнянні з їхніми попередниками з КДБ. Болгарам слід звернути на це увагу і порівняти інші сфери Росії і СРСР, тоді стане зрозуміло, що сучасний Кремль не виправдає ностальгію за “тими часами”, а значить слід припинити співпрацювати з росіянами в сфері шпигунства.

Джерело.

Між Україною та Німеччиною створять водневу магістраль

Спільна ініціатива України, Словаччини, Чехії та Німеччини дозволить створити водневий коридор для транспортування водню з України в райони підвищеного попиту в ЄС.
 
Про це повідомляє в четвер, 23 вересня, пресслужба Оператора ГТС України.

“Спільна ініціатива “Центрально-водневий коридор” спрямована на створення водневої “магістралі” в Центральній Європі для транспортування водню з перспективних районів поставки водню в Україні, яка має хороші умови для виробництва зеленого водню, через Словаччину і Чехію в райони підвищеного попиту в ЄС. Водневий коридор також дозволить транспортувати водень з виробничих підприємств до споживачів водню в Чеській Республіці та Словаччині”, – йдеться в повідомленні.

Відзначається, що Словаччина і Чехія експлуатують великий газопровідний коридор, що з’єднує Україну з зонами попиту на водень в Європі. Газотранспортні системи цих країн і Німеччини можуть бути перепрофільовані для транспортування водню.

Очікується також, що Німеччина стане ключовим регіоном попиту на водень в Європі, який буде імпортувати значні обсяги для забезпечення своїх потреб.

Також повідомляється, що водневий коридор можна створити шляхом перепрофілювання наявної газової інфраструктури в поєднанні з цільовими інвестиціями в нові спеціалізовані водневі трубопроводи і компресорні станції. Це дозволить забезпечити транспортування водню на великі відстані за доступною ціною.

Організатори проєкту вже приступили до вивчення можливості технічної реалізації створення Центрально-Європейського водневого коридору для транспортування чистого водню в обсязі до 120 ГВт-год на день.

Джерело.

Тактика дрібних капостей: що означає “розстріляний” знак Білорусі

Прикордонний знак застави «Сваринь», пошкоджений мисливськими кулями, може стати символом військових навчань «Захід-2021», де Росія на пару з Білоруссю брязкає зброєю біля кордонів України і Євросоюзу.

Ми зібрали все, що відомо про ситуацію, адже Сваринь – це сусіднє село. До найближчого населеного пункту на Волині – села Ветли – всього 10 кілометрів через ліс, кущі, болото і канал.

Завозити військову техніку під Брест і на інші білоруські полігони РФ почала ще з середини літа, тоді як навчання мали проводитися 13-16 вересня.

Якщо вірити повідомленням російських ЗМІ, то серед військових, які беруть участь в навчаннях, лютує коронавірус. Навіть Володимир Путін після відвідування заходу пішов на самоізоляцію, тому що заразилися десятки людей з оточення президента РФ.

Оскільки гібридні війни в стилі Росії, то українські спецслужби прогнозували в рамках цих навчань різного роду інформаційні провокації.

Одна з них і прокотилася 15 вересня. На офіційному сайті Державного прикордонного комітету Республіки Білорусь розмістили фото обстріляного прикордонного стовпа.

У повідомленні говорилося, що “прикордонники Пінського загону біля  застави «Сваринь» виявили пошкодження прикордонного стовпа і щитка із зображенням Державного герба Республіки Білорусь у вигляді пробоїн від дробу, ймовірно, пострілом з мисливської рушниці. Результати проведеної зустрічі з українською стороною показали, що постріли робилися з території України”.

Це коротке повідомлення передрукували державні білоруські інформагентства, а звідти воно миттєво перекочувало в російські ЗМІ.

Коли ж українські журналісти звернулися за офіційними коментарями, то з’ясувалося, що це чергові Луцького прикордонного загону, які патрулювали місцевість на човні, виявили обстріляний знак.

Як прокоментували в Луцькому прикордонному загоні, знак могли пошкодити, якщо пересувалися на човні, а сам інцидент стався поблизу саме того каналу, який розділяє території України і Білорусі. Гільз, до речі, на місці події не знайшли.

При цьому, обстріляний стовп виявили ще 11 вересня і відразу ж про це повідомили білоруським колегам. З якого боку могли стріляти по стовпу, невідомо, тому зафіксували, що жодна зі сторін претензій не має.

Але через чотири дні новина про «обстріляний з України» стовп рознеслася по просторах Інтернету фоновим шумом в заявах самопроголошеного президента Білорусі Олександра Лукашенка, 15 вересня в столиці Таджикистану Душанбе на саміті Організації Договору колективної безпеки (в ОДКБ входять РФ, Білорусь, Вірменія, Казахстан, Киргизстан і Таджикистан).

Як передає слова Лукашенка одне з видань, не вщухає шум сусідніх країн на навчаннях «Захід-2021», а загрози від Білорусі сусідам уявні.
«Наші сусіди – країни Балтії, Польща і Україна – вельми нервово реагують на планові білорусько-російські навчання «Захід-2021». Вони вже фактично закінчилися, а шум з території Заходу досі розноситься по всьому світу. Хоча ці вчення мають виключно оборонну спрямованість», – сказав Лукашенко.
Диктатор додав, що РФ і РБ хоча б проводять навчання там, де вони розташовані, а ось США прилетіли в Україну за тисячу кілометрів.
 
Особливо Лукашенка обурили висловлювання Володимира Зеленського.
«Український президент взагалі договорився до того, що на білорусько-російських навчаннях відпрацьовуватимуться варіанти захоплення Києва, Одеси, Харкова. У той самий час сама Україна постійно бере участь в натівських маневрах, які явно мають не оборонну тематику», – сказав він.
Можливо, Лукашенко натякає, що це солдат НАТО з мисливською зброєю підкрався на човні, вистрілив в знак і зник у волинському лісі?

А тим часом навчання «Захід-2021» дійсно турбують Євросоюз. Як передає литовське видання Delfi, в Ризі 13 вересня вперше відбулася зустріч міністрів закордонних справ і оборони країн Балтії та Польщі.

Чиновники розцінюють спільні військові навчання РФ і РБ як гібридну загрозу безпеці зовнішньому кордону ЄС, адже Литва, Латвія і Польща вже натерпілися від навали мігрантів, яких переправляє Мінськ.

У той самий день Лукашенко на полігоні заявив про наміри розмістити на білорусько-українському кордоні російські зенітно-ракетні комплекси C-400.

У Міністерстві закордонних справ України теж стурбовані безпекою українсько-білоруського кордону, протяжність якого становить понад тисячу кілометрів.
«Ми недостатньо інвестували в кордон, і зараз ми бачимо його ідеальну вразливість для диверсійних груп або мігрантів, яких Лукашенко може переслати», – сказав міністр МЗС Дмитро Кулеба британському виданню Independent.
Але найбільшу загрозу російська присутність на кордоні з Україною становить для суверенітету самої Білорусі.

Білоруське медіа Euroradio пише, що навчально-бойові центри, які створює РФ, створюють можливості для постійної і головне безконтрольної присутності російських військових на території РБ.

Видання опублікувало інтерв’ю з директоркою з досліджень міжнародної безпеки Європейської експертної асоціації iSANS Марією Авдєєвою, яка вважає, що градус напруги піднімають постійно, тому що ЄС і Україна не можуть не реагувати на те, що російська база фактично буде створена близько до їхніх кордонів.
«Тактику дрібних капостей Росія завжди успішно використовувала», – каже Авдєєва.
З огляду на ще те, що в Криму і на сході України є велика кількість російського озброєння, територія України опиняється в повній доступності для російських засобів ППО.
«Якщо це не офіційна військова база, то вони не зобов’язані звітувати, скільки людей туди приїхало і в принципі яка їхня роль, крім того, що вони там вчать білоруських військових.

Мета Росії «закріпитися» в Білорусі, поки там є Лукашенко. Він слабкий, надає підтримку. У відповідь на цю підтримку, на те, що він продає частину суверенітету Білорусі, йдуть домовленості про те, щоб збільшити військову присутність.
Фактично це повзуча анексія. Але це все потрібно зробити так, щоб потім було складно відіграти назад. Щоб, коли зміниться Лукашенко, наступний, хто прийде, не міг скасувати ці домовленості», – пояснює Марія Авдиева.
Побоювання експерта про те, що російські війська після навчань з Білорусі нікуди не поїдуть, свідчить і тендер на сайті єдиної інформаційної системи в сфері закупівель Російської Федерації.

Там до 16 вересня (день планового завершення навчань «Захід-2021») тривав прийом заявок на «надання послуг по організації і проведенню комплексного обслуговування казармено-житлового фонду військових містечок Міністерства оборони Російської Федерації, розташованих на території Республіки Білорусь».
Больше информации на портале Матрица Свободы: https://myc.news/ua/politika/taktika_melkih_pakostej_chto_oznachaet_rasstrelyannyj_znak_belarusi

Головнокомандувач Швеції: “Росія розхитує європейську структуру безпеки”

Головнокомандувач Збройних сил Швеції генерал Пер Мікаель Біден заявив, що Російська Федерація поступово розхитує європейську структуру безпеки. В контексті цього генерал не виключив і потенційних сценаріїв військової і гібридної агресії з боку РФ проти Швеції.

Генерал Біден також навів приклади гібридної військової агресії Російської Федерації проти України на сході, а також військову операцію по захопленню і окупації кримського півострова. За словами Бідена, ці приклади яскраво демонструють, наскільки далеко Російська Федерація може зайти, щоб реалізувати свої політичні цілі.

У зв’язку з цим Біден закликав уряд Швеції збільшити бюджет на розвиток армії і зміцнення оборони, а також посилити наступальні засоби боротьби в сфері кібербезпеки, щоб бути в змозі впливати на супротивника.

Військова розвідка і служба безпеки Швеції солідарні з думкою генерала Бідена, однак, на їхню думку, найбільш ймовірні сценарії нападу на Швецію з боку РФ будуть мати виключно гібридний характер.

Джерело.

Г.Науседа: “Поки РФ продовжує агресивну політику, ЄС повинен зберігати тверду позицію”

Не можна говорити про наступний етап у відносинах ЄС з Росією, поки РФ не відмовиться від своєї агресивної поведінки.

Про це президент Литви Гітанас Науседа заявив під час спілкування з пресою перед зустріччю з главою Європейської ради Шарлем Мішелем.

Відеозапис пресконференції оприлюднений на мультимедійному сайті ЄС.

«Поки Росія продовжує агресивну політику і не змінює свою поведінку, ми не можемо говорити про наступний етап в наших відносинах. Я задоволений, що під час зустрічі Європейської ради в червні Євросоюз продемонстрував змістовну і єдину позицію щодо Росії», – сказав президент Литви.

Він також розповів, що однією з тем розмови з Мішелем стануть європейські устремління країн Східного партнерства. Зокрема, обговорюватимуться шляхи підтримки і просування реформ в Україні, Молдові та Грузії.

«Я знаю, що вже незабаром ви зможете відвідати ці країни перед наступним самітом Східного партнерства (запланований на грудень поточного року – ред.)», – додав литовський лідер, звертаючись до президента Європейської ради.

Як повідомлялося, сьогодні Володимир Зеленський прибуде з візитом до Литви, де, зокрема, проведе зустріч з Шарлем Мішелем.

Джерело.